Адвокація та правова допомога внутрішньо переміщеним особам

Аналіз Проекту Закону “Про тимчасово окуповану територію України” (№ 3593-Д)


Історія законопроекту

Проект Закону про тимчасово окуповану територію (далі – ТОТ) України був зареєстрований у Верховній Раді України 08 грудня 2015 року за № 359312.

Тоді його авторами-підписантами стали 15 народних депутатів, 14 з яких представляли  депутатську фракцію Політичної партії “Об’єднання “САМОПОМІЧ” і 1 – депутатську фракцію ПАРТІЇ “БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА” (Чубаров Рефат Абдурахманович, член Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин)

Законопроект став причиною дискусій серед політиків та експертів щодо його доцільності і відповідності інтересам держави і громадян України3.

Головним Комітетом Верховної Ради щодо підготовки законопроекту до заслуховування його в парламенті було визначено Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування.

За результатами опрацювання проекту акту в Комітеті було отримано наступні висновки4:

  • в узагальнюючому висновку наукової експертизи вказано на доцільність повернення законопроекту суб’єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання;
  • штаб Антитерористичного центру при Службі безпеки України у зверненні на адресу Голови Комітету від 16.02.2016 повідомив про підтримку позиції щодо неприйнятності законопроекту та необхідності суттєвого його доопрацювання;
  • суттєві зауваження до законопроекту висловила Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
  • зауваження до законопроекту надійшли і від Генеральної прокуратури України за підписом Першого заступника Генерального прокурора України Ю. Севрука. У зверненні зазначається, що законодавче закріплення норми щодо покладання обов’язку соціального та пенсійного забезпечення осіб, які проживають на тимчасово окупованій території на Російську Федерацію як державу-окупанта призведе до порушення конституційних прав громадян, які з об’єктивних причин не мають можливості залишити ТОТ. Пропонувалось також виключити норму, яка передбачає заборону діяльності з перевезення пасажирів через межу ТОТ, що ускладнить громадянам України відвідування цієї території, де залишились їхні родичі, майно, тощо. Підкреслювалось, що законопроект потребує суттєвого доопрацювання;
  • Міністерство інфраструктури України вказало, що запровадження статтею 11 проекту Закону обмежень щодо перетину межі ТОТ, в тому числі для морських та річкових невійськових суден, паралізує роботу морських портів Маріуполя та Бердянська, оскільки проходження суден з/до цих портів здійснюється Керч-Єнікальським каналом, який згідно з проектом Закону визнається тимчасово окупованою територією;
  • Аналогічного плану аргументацію з побоюванням фактичного припинення каботажних перевезень в  Азовському  морі  навела  у  своєму   зверненні   юридична   кампанія   “Лігал Гран.ТТ”, яка працює в галузі морського та річкового транспорту;
  • експерти Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування “Асоціація міст України” в своєму узагальнюючому висновку вказали на доцільність повернення законопроекту суб’єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання за підсумками розгляду в першому читанні;
  • узагальнюючи пропозиції щодо розгляду законопроекту, Міністерство фінансів України зазначило, що він потребує суттєвого доопрацювання.

Таким чином, 13 квітня 2016 року Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування відправив законопроект на доопрацювання.

Окрім цього, 12 липня 2016 року народні депутати автори законопроекту подали заяву про його відкликання.

Через тиждень після відкликання законопроекту № 3593, а саме 19 липня 2016 року був поданий новий ДООПРАЦЬОВАНИЙ законопроект, зареєстрований за тим самим номером із позначкою “Д” – доопрацьований (№ 3593-Д).

Текст законопроекту № 3593-Д відрізняється від тексту законопроекту № 3593, тому оскільки останній був  відкликаний і не буде  розглядатись у Парламенті, в подальшому доцільно аналізувати лише текст законопроекту № 3593-Д, який  буде пропонуватись для розгляду в сесійній залі Парламенту.

Співавторами  нового   законопроекту   виступило   значно   більше   коло   народних   депутатів   (29 парламентарів), які представляють вже не дві депутатські фракції, а п’ять, плюс одну депутатську групу, а також до списку співавторів законопроекту доєднався народний депутат, який не входить до складу жодної фракції чи групи.

При цьому, підтвердили свої підписи майже всі депутати-співавтори першої редакції законопроекту, окрім трьох, які не підписали доопрацьовану редакцію проекту, а саме:

  1. Чубаров Рефат Абдурахманович, член депутатської фракції ПАРТІЇ “БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА”, член Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин;
  2. Костенко Павло Петрович, член депутатської фракції Політичної партії “Об’єднання “САМОПОМІЧ”, член Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності;
  3. Опанасенко Олександр Валерійович, член депутатської фракції Політичної партії “Об’єднання “САМОПОМІЧ”, член Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики.

Вказане свідчить про більшу підтримку цього проекту серед депутатського корпусу в порівнянні з першою його редакцією, проте відсутність підпису Р. Чубарова може означати, з певною вірогідністю, але НЕобов’язково, не підтримку зміненого тексту законопроекту групою парламентарів, яка займається питаннями окупованих і непідконтрольних територій.

Разом з цим, серед 17 депутатів, які складають головний для законопроекту Комітет – Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, лише 4 підписались під авторством законопроекту. Це може говорити про відсутність підтримки проекту акту тими депутатами, які профільно займаються тематикою регіональної політики, тобто фахове сприйняття тексту акту залишається не на дуже високому рівні.

В узагальненому вигляді авторський колектив законопроекту виглядає таким чином:

1

1 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57317

2 http://ua.interfax.com.ua/news/political/309860.html

3 напр., http://www.segodnya.ua/politics/pnews/zakonoproekt-o-donbasse-kak-nardepy-predlagayut-postupit-s-okkupirovannoy-territoriey–676102.html

4http://komsamovr.rada.gov.ua/komdbud/control/uk/publish/printable_article;jsessionid=F4FCDC36BD63C314784ABE9958A2C21E?art_id=86221

Загальна характеристика законопроекту

Законопроект складається з преамбули та двох розділів:

  • Розділ І:
    • глава 1 (статті 1 – 19);
    • глава 2 (статті 20 – 24);
    • глава 3 (статті 25 – 31);
    • глава 4 (статті 32 – 41);
  • Розділ ІІ: Прикінцеві та перехідні положення (19 пунктів).

Законопроектом визнаються такими, що втратили чинність:

  1. Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України“;
  2. Закон України “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України“;
  3. Закон України “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей“;
  4. Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції“.

Також проектом вносяться зміни до:

  1. Кримінального кодексу України;
  2. Кримінального процесуального кодексу України;
  3. Законів України:
    • “Про місцеві державні адміністрації”;
    • “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”;
    • “Про електроенергетику”;
    • “Про Кабінет Міністрів України”;
    • “Про безоплатну правову допомогу”;
    • “Про правовий режим воєнного стану”;
    • “Про цінні папери та фондовий ринок”;
    • “Про акціонерні товариства”;
    • “Про господарські товариства”;
    • “Про вищу освіту”;
    • “Про військовий обов’язок і військову службу”;
    • “Про Національну поліцію”;
    • “Про Державну прикордонну службу України”;
    • “Про прокуратуру”;
    • “Про судоустрій і статус суддів”;
    • “Про дипломатичну службу”;
    • “Про державну службу”;
    • “Про службу в органах місцевого самоврядування”;
    • “Про телебачення і радіомовлення”;
    • “Про друковані засоби масової інформації пресу) в Україні”.

До того ж, в проекті акту даються доручення: Кабінету Міністрів України, Службі безпеки України, Раді суддів України, а також врегульовуються інші питання, які виникатимуть у зв’язку з набранням законопроектом чинності (див. детальніше нижче).

Планується, що законопроект, у разі його прийняття у поданій редакції, набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Постатейний аналіз законопроекту

ПРЕАМБУЛА

  • констатується факт збройної агресії – застосування Російською Федерацією збройної сили проти України, відповідно до Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН “Визначення агресії” від 14 грудня 1974 року;
  • визнається перебування на території України засланих Російською Федераціє банд, груп, нерегулярних сил та найманців, підрозділів збройних сил Російської Федерації.

Стаття 1

Порівняно з чинним законодавством, розширюється перелік територій, які визнаються тимчасово окупованими (далі – ТОТ), а саме пропонується визнати ТОТ, окрім Криму, деякі райони Донецької та Луганської областей, на підставі рішення Уряду, прийнятого за поданням СБУ:

  • сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води цих територій, внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, повітряний простір над цими територіями;
  • територію окремих районів і адміністративно-територіальних одиниць Донецької та Луганської областей, що визначена Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України, повітряний простір над цими територіями;
  • внутрішні морські води і територіальне море України вздовж узбережжя окупованої частини Донецької області.

Варто зауважити, що згідно зі статтею 4 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції. Служба безпеки України є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю.

Таким чином, порядок визначення ТОТ Донецької та Луганської областей (рішення Кабміну, прийняте за поданням СБУ) у законопроекті відображає бачення народних депутатів про те, що на цих територіях залишатиметься режим “антитерористичної операції” (далі – режим АТО).

Стаття 2

  • днем початку тимчасової окупації території Криму визначається 20 лютого 2014 року;
  • днем початку тимчасової окупації територій встановлюється:
    • які є частиною Донецької області, – 7 квітня 2014 року;
    • які є частиною Луганської області, – 27 квітня 2014 року.
    • територій Донецької та Луганської областей, які були окуповані після вказаних дат – за рішенням Кабінету Міністрів України.

Перелік ТОТ визначає Кабмін за поданням СБУ із вказанням дат початку та припинення ТОТ.

Разом з цим, далі, у частині другій статті 20 проекту вказано, що Кабінет Міністрів України виключає території з переліку на підставі подання Генерального штабу Збройних Сил України про відновлення над ними контролю Збройними Силами України та/або Національною гвардією України.

Отже, норми статей 2 та 20 не узгоджуються між собою в частині визначення органу, за поданням якого Кабмін має виключати звільнені від тимчасової окупації території з переліку ТОТ.

Стаття 3

Визначається, що органи державної та республіканської влади (далі – ОДВ), та органи місцевого самоврядування (далі – ОМС) не діють з дня початку тимчасової окупації такої території до дня її звільнення від тимчасової окупації.

Вказане не узгоджується із нормами проекту закону в частині відновлення роботи органів місцевого самоврядування після закінчення тимчасової окупації.

Так, статтею 8 законопроекту встановлена заборона виборів та референдумів на ТОТ. При цьому визначається, що порядок включення до Державного реєстру виборців та реалізації виборчих прав громадянами України, які набули статусу внутрішньо переміщених осіб, визначається законом.

Далі, в статті 20 проекту акту визначено, що протягом двох днів після звільнення від окупації ТОТ Президент України приймає рішення про запровадження правового режиму воєнного стану терміном не менше ніж на один рік на такій території та одночасно із цим подає до Верховної Ради відповідний проект закону.

В статті 25 проекту вказано, що тільки після припинення чи скасування правового режиму воєнного стану Президент України приймає рішення про реорганізацію військових адміністрацій у відповідні місцеві державні адміністрації. Тобто процес реорганізації, за задумом авторів законопроекту, може розпочатись не раніше ніж через рік після звільнення ТОТ.

Разом з цим в статті 26 проекту вказано, що до проведення відповідних місцевих виборів повноваження місцевих рад та відповідних голів виконують створені Кабінетом Міністрів державні адміністрації.

Перші ж місцеві вибори на звільнених територіях, згідно зі статтею 31 у зв’язку з іншими статтями проекту акту, можуть бути проведені:

2

Таким чином, відновлення фактичної роботи органів місцевого самоврядування на звільнених від тимчасової окупації територіях, згідно з проектом акту, відбудеться не раніше ніж через 3 роки у селах; 5 років у містах чисельністю виборців менше 90 тисяч і через 7 років у більших містах, Севастополі і на обласному рівні.

Варто також вказати, що згідно з законопроектом, на звільнених територіях:

  • вибори Президента України, народних депутатів України НЕ проводяться протягом шести років після реорганізації військових адміністрацій у місцеві державні адміністрації, тобто з урахуванням не менше ніж 1 року режиму воєнного стану, жителі звільнених територій зможуть брати участь у формуванні вищих представницьких органів держави не раніше ніж через 7 років після звільнення відповідних територій;
  • вибори та референдуми будь-яких рівнів не проводяться до перепису населення на такій території та відновлення дії Державного реєстру виборців.

За Кабміном закріплюється право змінювати місце розташування відповідної місцевої державної адміністрації за межі ТОТ для виконання функцій держави за межами тимчасово окупованої частини такої області чи району.

Також Верховна Рада наділяється правом приймати рішення, за поданням Кабінету Міністрів України, про включення неокупованої частини області чи району до іншої області чи району у разі, якщо ТОТ визнано понад половину території відповідної області чи району.

Стаття 4

Визначається термін “органи окупаційної адміністрації” – будь-які створені Російською Федерацією чи самопроголошені органи, які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України.

Проектом акту дозволяється взаємодія органів влади України з органами окупаційної адміністрації. проте виключно в межах, визначених міжнародним правом з метою забезпечення гуманітарних потреб населення на ТОТ, звільнення полонених та сприяння відновленню конституційного ладу України на тимчасово окупованій території.

Статті 5 та 6

Декларується, що Україна не несе відповідальності за захист життя, здоров’я та збереження майна осіб на ТОТ, а відповідальність за порушення прав і свобод людини і громадянина на ТОТ покладається на Російську Федерацію (далі – РФ) як на державу-окупанта.

Окрім цього, на РФ покладається обов’язок щодо соціального та пенсійного забезпечення осіб, які залишились проживати на ТОТ, а також щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним та фізичним особам, у повному обсязі.

Законопроект пропонує визначити, що Україна забезпечує захист прав і свобод громадян України на ТОТ через державу-покровительку[1], яка діє в межах повноважень визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Україною та Російською Федерацією.

Моніторинг дотримання прав і свобод людини і громадянина на ТОТ покладається на Кабмін. При цьому, парламентський контроль за дотриманням прав і свобод людини і громадянина здійснюватиме Омбудсман.

Стаття 7

В законопроекті пропонується визначити поняття тимчасово переміщений вищий навчальний заклад (наукова установа) (далі – ВНЗ/НУ) – державний чи комунальний вищий навчальний заклад (наукова установа), який у період тимчасової окупації за рішенням засновника (засновників) змінив своє місцезнаходження (перемістився) з ТОТ, до населених пунктів, у яких органи державної влади у повному обсязі здійснюють свої повноваження.

При цьому, у вказане поняття НЕ включаються приватні ВНЗ/НУ.

Ліцензії та акредитаційні сертифікати тимчасово переміщеним ВНЗ/НУ анулюються з визначенням спеціального порядку їх отримання для таких ВНЗ/НУ, а такі заклади втрачають статус національних, за його наявності до переміщення.

Позбавлення ВНЗ статусу національного позбавляє його переліку прав, гарантованих статтею 29 Закону України “Про вищу освіту”, наприклад:

  • отримувати на пріоритетних засадах передбачені державним бюджетом кошти для провадження наукової і науково-технічної діяльності, проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень, виконання наукових програм, проектів державного значення в обсязі не менш як 10 відсотків коштів державного бюджету, що виділяються на його утримання;
  • здійснювати підготовку фахівців з вищою освітою за власними експериментальними освітніми програмами та навчальними планами;
  • отримувати на пріоритетних засадах фінансування для придбання наукового і навчального обладнання, комп’ютерних програм тощо за рахунок державного бюджету;
  • формувати на своїй базі інноваційні структури різних типів (наукові та технологічні парки, бізнес-інкубатори, малі підприємства тощо) на засадах поєднання інтересів високотехнологічних компаній, науки, освіти, бізнесу та держави з метою виконання і впровадження інноваційних проектів.

Стаття 9

Законопроектом гарантується збереження та ТОТ права власності та інших речових прав.

При цьому, єдиною підставою для набуття права власності на нерухоме майно на ТОТ залишається отримання такого майна у спадок. Всі інші правочини визнаються нікчемними.

Стаття 10

Тільки для ВПО та підприємців (юридичних та фізичних осіб) з ТОТ Донецької і Луганської областей встановлюється мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за договорами позики та кредитними договорами з дня початку тимчасової окупації відповідної території, якщо такі договори були укладені до набрання чинності цим Законом.

Статтею 11 врегульовується порядок реалізації права на спадкування.

Статті 12 -13, 15, 17-18 визначають порядок перетинання межі ТОТ особами, товарами, вантажами, ранспортом

До межі ТОТ застосовується режим державного і митного кордону України.

Проведення лінії межі ТОТ здійснюється в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Перетин межі ТОТ можливий виключно через контрольні пункти в’їзду-виїзду в порядку перетину державного кордону України, з врахуванням особливостей та обмежень, встановлених цим Законом.

Громадяни України перетинають межі ТОТ на підставі паспорта громадянина України або документа, що дає право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Іноземцям та особам без громадянства забороняється в’їжджати на ТОТ без дозволу СБУ. При чому, порядок та умови надання іноземцям та особам без громадянства дозволів для в’їзду на ТОТ затверджує Кабмін.

Громадянам держави-окупанта заборонено в’їжджати на ТОТ.

Заборонено в’їзд на ТОТ суддям, прокурорам, державним службовцям, які займають посади державної служби категорій «А» та «Б»[2], посадовим особам органів місцевого самоврядування, які займають виборні посади.

Окрім цього, встановлюється заборона на перетин в обох напрямках межі ТОТ:

  • цивільних повітряних суден;
  • залізничного транспорту;
  • морських та річкових невійськових суден, крім як для здійснення проходу суден без суднозаходів у порти (термінали) розташовані на узбережжі ТОТ;
  • морських та річкових суден під прапором Російської Федерації та під прапорами інших держав, визначених Кабінетом Міністрів України;
  • вантажних автомобілів, які належать юридичним особам, крім автомобілів, які здійснюють перевезення гуманітарної допомоги та посилок фізичним особам.

Забороняється також робота приватних перевізників пасажирів через межу ТОТ.

Забороняється здійснювати поставки товарів (робіт, послуг) за всіма митними режимами з ТОТ, за винятком особистих речей громадян, що переміщуються у ручній поклажі та (або) супроводжуваному багажі у разі, якщо особа ввозить товари на ТОТ України не частіше одного разу протягом однієї доби.

Транзит вантажів (товарів) через ТОТ заборонено.

На ТОТ дозволяється переміщувати виключно:

  • посилки фізичним особам та вантажі гуманітарної допомоги;
  • особисті речі громадян, визначені у пунктах 1-23 частини першої статті 370 Митного кодексу України, що переміщуються у ручній поклажі та (або) супроводжуваному багажі;
  • продукти харчування, непродовольчі товари для основних соціальних і демографічних груп населення відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (тільки в порядку митного режиму експорту);

Переміщення на ТОТ вантажів, посилок фізичним особам та гуманітарної допомоги здійснюється виключно в порядку та межах, визначених статтею 23 Женевської Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни», та під контролем національного представництва України Міжнародного комітету Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.

Забороняється постачання паливно-енергетичних ресурсів та здійснення централізованого водопостачання на ТОТ.

На ТОТ дозволяється ведення господарської діяльності тільки пов’язаної з постачанням та реалізацією вантажів, які є посилками фізичним особам та гуманітарною допомогою.

Стаття 16

Встановлюються особливості державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців ЛИШЕ для ТОТ Донецької і Луганської областей – за місцем подання відповідної заяви.

Стаття 19

Визначається, що підсудність судових справ, підсудних судам, розташованим на ТОТ, визначає Рада суддів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України та з урахуванням географічної наближеності до відповідної ТОТ[3].

Стаття 20

Протягом двох днів після звільнення ТОТ або її частини від окупації Президент України приймає рішення про запровадження на цій території правового режиму воєнного стану терміном не менше ніж на один рік. Верховна Рада має прийняти Закону про підтримку відповідного рішення Президента.

Протягом трьох днів після затвердження Верховною Радою України указу Президента про введення воєнного стану Президент України приймає рішення про утворення на звільненій від території військових адміністрацій.

[1] Відповідно до Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 8 червня 1977 року термін “держава-покровителька” означає нейтральну державу або іншу державу, що не є стороною в конфлікті, яка була призначена стороною, що перебуває в конфлікті, і визнана супротивною стороною та яка погодилася здійснювати функції, що покладаються на Державу-покровительку згідно з Конвенціями та цим Протоколом;

Згідно з пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень законопроекту державою-покровителькою України може бути нейтральна держава, яка не входить до Співдружності незалежних держав та проголосувала «За» Резолюцію Генеральної Асамблеї ОО́Н про територіальну цілісність України № 68/262 від 27 березня 2014 року.

[2] Згідно зі статтею 6 Закону України “Про державну службу”:

1) категорія “А” (вищий корпус державної служби) – посади:

Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств;

керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників;

керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів та їх заступників;

голів місцевих державних адміністрацій;

керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

2) категорія “Б” – посади:

керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України та їх заступників;

керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників;

заступників голів місцевих державних адміністрацій;

керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників;

заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.

[3] Станом на сьогодні згідно із Законом України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції” підсудність справ з території непідконтрольних Уряду України частин Донецької і Луганської областей визначається Головою відповідного Вищого спеціалізованого суду, а справ з АР Крим – судами, розташованими на території міста Києва.

3

Стаття 21

На звільнені території протягом дії воєнного стану поширюється режим обмеження в’їзду та виїзду, зокрема*:

  • для громадян, які не проживали постійно на цій території, іноземців, осіб без громадянства: в’їзд дозволяється лише з попереднього дозволу військово адміністрації (далі – ВА);
  • особам, які постійно проживали на цій території, ЗАБОРОНЕНО виїзд за її межі без попереднього дозволу ВА;
  • ВА реєструє осіб на цій території з видачею документа, що посвідчує особу, та є підставою для перебування на цій території.

*Всі відповідні порядки повинен розробити і затвердити Кабмін.

ВА отримує право на примусове видворення за межі України громадян країни-агресора після перевірки щодо їхньої участі в бойових діях на боці держави-агресора та співпраці з державою-агресором чи органами окупаційної адміністрації. Хоча законопроект не враховує, що дії цих осіб можуть утворювати склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, а відповідно до таких осіб повинні застосовуватись норми Кримінального процесуального кодексу.

Стаття 22

Основними завданнями ВА після звільнення територій визначаються:

  • проведення заходів з розмінування; вилучення зброї, бойових припасів, вибухових речовин в осіб, які проживають на цій території;
  • організація постачання на звільнену територію продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних і демографічних груп населення та вантажів гуманітарної допомоги;
  • відновлення роботи закладів охорони здоров’я та навчальних закладів;
  • реєстрація осіб, які проживають на звільненій від тимчасової окупації території;
  • збір та вилучення документів виданих державною-окупантом, органами окупаційної адміністрації їхніми посадовими та службовими особами;
  • збір та вилучення з публічного доступу носіїв інформації, що містять будь-які дані про державу-окупанта, органи окупаційної адміністрації, їхніх посадових та службових осіб, символіку країни-агресора і органів окупаційної адміністрації;
  • відновлення роботи об’єктів критичної інфраструктури;
  • оцінку розміру шкоди завданої державою-окупантом майну всіх форм власності.

Стаття 24

Встановлюється, що протягом періоду дії правового режиму воєнного стану на території, звільненій від тимчасової окупації заборонено діяльність недержавних засобів масової інформації.

Стаття 26

Визначається, що до проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим виконує її повноваження та повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Кабінет Міністрів України на звільнених територіях утворює сільські, селищні, міські державні адміністрації, які виконують повноваження однієї або декількох сільських, селищних, міських рад та сільських, селищних міських голів до проведення відповідних місцевих виборів.

Президент України призначає голів сільських, селищних, міських державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження.

Стаття 30

Законопроектом пропонується, що обласна державна адміністрація (далі – ОДА) спільно з іншими органами державної влади формує комісію з оцінки матеріальної шкоди, завданої майну всіх форм власності збройною агресією Російської Федерації проти України.

При цьому, порядок оцінки матеріальної шкоди та типове положення про комісію визначає Кабмін.

Україна забезпечує постраждалим надання вторинної правової допомоги з метою звернення до Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) з позовами до Російською Федерацією про відшкодування моральної та/або матеріальної шкоди завданої в зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

Окрім цього, пропонується щоб Мін’юст звертався до ЄСПЛ з позовами до Російської Федерації про відшкодування матеріальної шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України від імені держави.

ЗАХОДИ ПОРОЗУМІННЯ (глава IV: статті 32 – 41)

Законопроектом визначається, що з метою досягнення порозуміння на звільненій території проводяться заходи спрямовані на встановлення причетності осіб до збройної агресії Російської Федерації проти України, до діяльності органів окупаційної адміністрації та сприяння тимчасовій окупації України (далі – заходи порозуміння).

Заходи порозуміння здійснює Національна комісія з порозуміння (далі -Комісія), яка створюється при Мін’юсті і є тимчасовим колегіальним державним органом у складі шести членів.

В Комісію призначають по два члени (строком на 5 років, з правом призначатись повторно не більше одного разу) Верховна Рада, Кабінет Міністрів та Президент. При цьому один з двох призначуваних від одного органу членів має бути ВПО, а інший особою, яка постійно проживала за межами ТОТ.

4

Варто зазначити, що з урахуванням того, що Кабмін формується Парламентом, є висока вірогідність того, що члени Комісії, делеговані Верховною Радою і Урядом будуть представляти інтереси одних і тих самих соціальних і політичних груп.

Вимоги до кандидата в члени Комісії:

  • громадянство України;
  • від 30 років на момент призначення на посаду;
  • володіння державною мовою;
  • бездоганна ділова репутація, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет;
  • не була протягом останніх 10 років членом політичних партій, суддею, прокурором, державним службовцем, службовцем органу місцевого самоврядування, працівником правоохоронного органу;
  • не має представницького мандата.

Члени Комісії не є державними службовцями, проте за умовами оплати праці й соціального забезпечення прирівнюються до посади заступника міністра.

Очолює Комісію Голова, якого обирають члени Комісії зі свого складу шляхом таємного голосування строком на один рік без права переобрання.

Комісія має такі повноваження:

  • збирає дані про осіб, щодо яких здійснюються заходи порозуміння;
  • розглядає заяви зацікавлених осіб щодо осіб, які співпрацювали з державою-агресором, органами окупаційної адміністрації;
  • приймає рішення про заборону окремим фізичним особам обіймати певні посади чи займатися певними видами діяльності;
  • здійснює інші повноваження, визначені цим Законом.

Комісія може прийняти рішення про застосування заходів порозуміння або про реабілітацію особи. Рішення Комісії може бути оскаржене в суді.

Мін’юст веде Реєстр осіб, стосовно яких застосовано заходи порозуміння (надалі – Реєстр).

Відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості з Реєстру (не належать до конфіденційної інформації про особу та не можуть бути обмежені в доступі):

  • прізвище, ім’я, по батькові;
  • підстава застосування заходів з порозуміння;
  • перелік застосованих заборон та строки їх дії.

Заходи порозуміння застосовуються до:

5

 

6

+ У статті 25 Проекту акту пропонується заборонити ВСІМ особам, які проживали на ТОТ з початку окупації обіймати посади державної служби категорії “А” та “Б”.

РОЗДІЛ ІІ. Прикінцеві та перехідні положення

Законопроектом також пропонується:

  • встановити кримінальну відповідальність за порушення порядку переміщення вантажів (товарів) через межу тимчасово окупованої території;
  • заборонити здійснювати будь-яку діяльність, пов’язану з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням, купівлею, продажем і використанням електричної енергії на тимчасово окупованій території;
  • включити категорію осіб, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації проти України до переліку отримувачів безоплатної правової допомоги;
  • визначити особливості:
    • функціонування фондового ринку на ТОТ;
    • діяльності акціонерних товариств на ТОТ;
    • діяльності господарських товариств на ТОТ;
  • встановити, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на прилеглих територіях, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
  • положення законопроекту щодо звільнення ТОТ від тимчасової окупації, особливості правового режиму воєнного стану на території, звільненій від тимчасової окупації та після скасування воєнного стану не поширювати на територію, звільнену від тимчасової окупації до набрання чинності цим Законом.

Узагальнені висновки

Разом з тим, що законопроект № 3593-Д від 19.07.2016 має на меті підвищити ефективність політики держави щодо тимчасово окупованої території та в деяких своїх положеннях міг би покращити ситуацію з дотриманням прав і свобод громадян, постраждалих від агресії (наприклад, щодо визначення підсудності справ, режим управління територіями після звільнення тощо), він містить у собі низку положень, що істотно обмежують права і свободи осіб, а також потенційно посилять протистояння в суспільстві. Це стосується положень щодо:

  • встановлення у законопроекті статусу АР Крим тотожного до статусу Донецької та Луганської областей з усіма наслідками такого порівняння, що в умовах невизнання жодною з держав своєї відповідальності за території Донбасу призведе до повної відсутності гарантій та механізмів захисту прав мешканців цих територій.
  • відмови від соціального забезпечення жителів Донецької та Луганської областей (на відміну від Криму відповідальність за ті території РФ не визнала, а тому фактично, людям платити жодні соціальні виплати не буде жодна офіційно визнана держава);
  • повна продовольча і енергетична блокада окупованих територій;
  • обмеження свободи пересування осіб, товарів не тільки під час, а й після окупації;
  • обмеження права осіб на участь у виборах усіх рівнів протягом тривалого строку (від 3 років і більше);
  • фактична відмова від відповідальності за завдані майну громадян України збитки і перенаправлення громадян за відшкодуванням до ЄСПЛ;
  • створення Комісії порозуміння, яка фактично має функції квазісудового та карального органу, що в умовах правової держави є неприпустимим;

За таких умов, законопроект в поточній його редакції не може вважатись таким, що забезпечить вирішення довгострокових проблем, які виникли у зв’язку з збройною агресією, та не сприятиме захисту прав і свобод мешканців окупованих та непідконтрольних територій, а також інших категорій постраждалих від конфлікту осіб.


Поділитися